ГІМН НАШОГО ЛІЦЕЮ
Як зграю білих лебедят, що в блакитнім піднебессі кружляє,
Стрічає сільська школа малят і мудрості їх навчає.
Як до сонця тягнеться сонях, так тягнуться діти до знань,
І в школі знаходять мудре рішення всіх питань..
А щоб сягнув цей соняшник висот, живиться науками його коріння.
Щоб у Станичненській школі учні мали знання, навички й уміння.
Стебло ж - то шлях до зірок, крізь проблеми і терени колючі
І як стебло не кориться вітрам, так негараздам не скоряться учні.
Листя ж зелене – то наша сім’я і батьки, що дають нам добру настанову.
Наш шлях у незвідані світи, вони своєю любов’ю прокладають знову.
Наші учні – соняха зернини, прибіжать до школи в ранній час.
Їхні очі, посмішки й стежини ніжним світлом знов зігріють нас.
Достигле насіння - це плід, результат, чого досягнув, і що зміг.
У кожнім насінні, що сонях зростив, він спогад про школу зберіг.
Рясні золоті його пелюстки, насіннячко те зберігають,
Бо вітер, і спека, і горобці соняху так дошкуляють.
Його пелюстки – то вчителі, що учнів завжди захищають,
І частку себе, своєї душі у долі дітей залишають.
Тягнися ж, наш сонях, до знань, до зірок, долай всі перешкоди.
Не прогинайся під бурі і шквал, витримай мінливу погоду..