ГІМН НАШОГО ЛІЦЕЮ

Як зграю білих лебедят, що в блакитнім піднебессі кружляє,

Стрічає сільська школа малят і мудрості їх навчає.

Як до сонця тягнеться сонях, так тягнуться діти до знань,

І в школі знаходять мудре рішення всіх питань..

А щоб сягнув цей соняшник висот, живиться науками його коріння.

Щоб у Станичненській школі учні мали знання, навички й уміння.

Стебло ж - то шлях до зірок, крізь проблеми і терени колючі

І як стебло не кориться вітрам, так негараздам не скоряться учні.

Листя ж зелене – то наша сім’я і батьки, що дають нам добру настанову.

Наш шлях у незвідані світи, вони своєю любов’ю прокладають знову.

Наші учні – соняха зернини, прибіжать до школи в ранній час.

Їхні очі, посмішки й стежини ніжним світлом знов зігріють нас.

Достигле насіння - це плід, результат, чого досягнув, і що зміг.

У кожнім насінні, що сонях зростив, він спогад про школу зберіг.

Рясні золоті його пелюстки, насіннячко те зберігають,

Бо вітер, і спека, і горобці соняху так дошкуляють.

Його пелюстки – то вчителі, що учнів завжди захищають,

І частку себе, своєї душі у долі дітей залишають.

Тягнися ж, наш сонях, до знань, до зірок, долай всі перешкоди.

Не прогинайся під бурі і шквал, витримай мінливу погоду..

Кiлькiсть переглядiв: 944